Вірші мамі: від сина | від дочки | коханої
Вид віршів мамі: для дітей | смішні | красиві | кращі | зворушливі
Форма: прикольні | в прозі | смс | короткі
1
Скажіть, звідки я взявся?
Я всім задавав питання.
А дідусь мені відповів:
– Нам тебе лелека приніс.
А бабуся мені сказала:
– У капусті тебе знайшли.
А дядько жартував: – З вокзалу
В кошику тебе принесли.
Я знаю, це неправда,
Мама мене народила,
Я тільки не знаю відповіді,
Де мама мене взяла.
Сестра на мене бурчала:
– Ти запаморочив голову всім.
А я починав спочатку:
– А де я до мами жив?
Ніхто це таємницю з дорослих
Мені так пояснити і не зміг.
Лише мама відповіла просто:
– ТИ ЖИВ У МОЄМУ СЕРЦІ, СИНКУ!
2
Адже ти, матусю, втомилася —
Відпочила б, полежала,
Почитала, пов’язала,
Телевізор б включила,
Може, що-небудь пошила,
Попрала, поварила,
Подмела б стать, помила…
Ну а ти спокій забула —
Знову і знову понуро дивишся
То в щоденник, а то в зошит!
І сидиш зі мною поруч,
І мене пронзаешь поглядом.
Адже ти, матусю, втомилася…
Та й мені б… Погуляти…
3
Перше слово дитина сказав: “Мама!”
Виріс. Солдатом прийшов на вокзал: “Мама!”
Ось він в атаці на димну землю впав: “Мама!”
Встав. І пішов. І гарячими губами
до життя припав: “Мама!”
Я зараз згадую, давно це було, давно…
Ранок. Осінь мете.
Тиснуться до неба змерзлі птиці.
Ти все дивишся у вікно.
Ти все дивишся і дивишся у вікно.
Хоч би рипнули двері.
Хоч би здригнулися б мостини.
Син з дому пішов.
І коли він повернеться тепер?
І потягнуться дні.
І сльози материнської не сховають.
Ах, навіщо між життями виникає
закрита двері?
І проводжаючи дітей, навіщо наші матері плачуть?
Я скликав би все місто у цій
прощальній риси.
Я б в труби сурмив.
Я б святкував так провожанье:
Нехай красиві дівчата дарують
в дорогу квіти,
І щасливу матір через місто
несуть городяни.
Нехай побачать усі люди, як
зріс її молодець!
Він батьківський факел тепер понесе
через роки.
Він іде в дорогу.
Чоловік. Будівельник. Творець.
Все, що зробить він, – це все
материнські сходи.
Мати, я землю об’їздив.
Я багато знав міста.
І добро побачив, і війна мені
смертю строчила.
Але своїх друзів, мати, не кидав я
в біді ніколи.
І ніколи не брехав.
Це ти мене так навчила.
Ти мене навчила не ховати у серця образ.
(Серцю важко і так, для чого йому тяжкість така?)
Якщо слово ти дав – це значить
навіки граніт.
Якщо в гору йдеш – піднімайся, інших
не штовхаючи.
Скільки мирних народів у нашого
сіли біля багаття!
Скільки ми обігріли гарячим,
душевним привітом!
Мама, як ти добра!
Як ти була величезна добра.
Ціле місто, бувало, до тебе приходив
за порадою!
Ось за це все – я твій син!
І поки я живу, мама,
Ім’я твоє я несу через життя, як святиню.
Будуть роки йти. Будуть яблука
падати в траву.
Буде сонце сходити.
Будуть річки вриватися в пустелю.
Будуть плисти кораблі в білизну
марсіанських морів.
Буде вирувати життя.
Кожним атомом. Жилкою кожній.
А тебе вже немає.
Ти вже не відкриєш дверей.
Люди! Брати мої!
Бережіть своїх матерів!
Справжня Мати людині дається
Одного разу.
4
Мамин труд я бережу,
Допомагаю, чим можу.
Нині мама на обід
Наготувала котлет
І сказала: “Слухай,
Виручи, поїж!”
Я поїв трохи,
Хіба не підмога?
5
Твої добрі руки вміють так багато:
Шиють, готують, рідних втішають…
Усувають всі біди, відводять тривоги
І дітей по голівці пестять.
Твої добрі руки у справах постійно,
Нехай у зморшках – ніжні і красиві.
Твоїм добрим рукам кажу невпинно:
«Я люблю вас, рідні! Спасибі!»
6
Спасибі мамо, що ти є,
Боргів моїх до тебе не злічити,
Я багато хочу тобі сказати,
Що без тебе мені світла не бачити.
Ти виховала в мені честь,
Ти життя своє присвятила мені,
І, мама, знай – це не лестощі,
Але я тебе обожнювала.
За всі тебе дякую,
Ти допомогла мені стати собою,
За це так тебе люблю!
Моє серце завжди з тобою!
Пробач, що іноді
Твою печаль не помічаю,
Адже геть зникають року
І не завжди я тебе розумію.
А якщо раптом покину будинок,
Наш теплий дім – рідний, улюблений
Я назавжди залишуся в ньому
Своєю душею. Мам, будь щасливою!
7
Мама любить і жаліє.
Мама розуміє.
Моя Мама все вміє,
Все на світі знає!
– Чому кусають оси?
Питаю прямо.
І на ВСІ мої запитання
відповідає мама.
Скаже мені, звідки з неба
Сніг взимку береться.
Чому хлібина
З борошна печеться?
Чому собака гавкає?
Що уві сні присниться?
Чому тане бурулька
І тремтять вії?
Чому на небі хмаринка,
А в лісі – галявина?
Я ЛИПУЧКА-ЧОМУЧКА,
А ВОНА – ВСЕЗНАЙКО!
8
Мені мама приносить
Іграшки, цукерки,
Але маму люблю я
Зовсім не за це.
Веселі пісні
Вона наспівує,
Нам нудно удвох
Ніколи не буває.
Я їй відкриваю
Свої всі секрети.
Але маму люблю я
Не тільки за це.
Люблю свою маму,
Скажу я вам прямо,
Hy просто за те,
Що вона моя мама!
9
З ким першим ми зустрічаємося,
Прийшовши на білий світ, –
Так це наша ненька,
Її миліше немає.
Вся життя навколо неї обертається,
Весь світ наш нею обігріє,
Весь вік вона старається
Нас вберегти від бід.
Вона – опора в будинку,
Клопочеться щогодини.
І нікого немає крім,
Хто так любив би нас.
Так щастя їй побільше,
І життя років довше,
І радість їй у спадок,
І менше сумних справ!
10
У світі так багато всього поміщається!
Світ мільйонами зірок висвітлюється!
Є в ньому моря з мільйонами черепашок,
Є в ньому ліси з мільйоном зозуль,
Є в ньому луки з мільйоном травинок,
Сонечок, конячок і свинок.
Тільки мама одна… Але Всесвіт
З нею не Всесвіт, а ВЕСЕЛЕННАЯ!
Сторінки: 1 2 3
Всі вірші мамі
